«Мова ворожнечі» в засобах масової комунікації як порушення права на повагу до честь та гідність особи

Abstract

Останнім часом у текстах українських медіа можна зустріти своєрідну лексику, що спрямована на проявлення агресії, направленої на людину або групу осіб за ознакою раси, релігії або сексуальної орієнтації. Це так звана «мова ворожнечі» або «мова ненависті». Цей термін є порівняно новим в українській журналістиці, але проблеми, які знаходяться під цим поняттям, існують вже довгий час. У широкому розумінні, мова ворожнечі це будь-яке самовираження з елементами заперечення принципу рівності всіх людей у правах. Вона описує, ієрархічно зіставляє різноманітні групи людей та оцінює особисті якості конкретних осіб на підставі їх належності до тієї або іншої групи. Поняття «мова ворожнечі», що є калькою з англійською «hatespeech», запозичене лінгвістами із соціології. У 1960-х рр. зарубіжні соціологи дійшли висновку, що для підтримки стабільного балансу в суспільстві потрібен постійний моніторинг мови політики і суспільно відкритих каналів комунікації з метою виявлення агресії. Комунікативні дослідження цього явища активно розпочалися в Європі та США з кінця 90-х рр. минулого століття, коли предметом уваги багатьох науковців була проблема дискурсу нерівності.