Судова реформа 1864 року в Україні

Abstract

Загальною рисою судоустрою у всіх українських губерніях Російської імперії з початку XIX ст. до проведення судової реформи (1864 р.) був становий характер суду: для кожного стану існували свої суди. Місцеві суди в Російській імперії у першій половині XIX ст. перебували у віданні поліції і були організовані за становою ознакою. Вони, за оцінкою юриста І.Я. Фойницького, «давали замість правосуддя неправду чорну, хабарництво ікрайню неквапливість процесу». А тому їх зміна являла собою нагальну необхідність. Судова реформа 20 листопада 1864р. ліквідувала колишній феодальний суд, запровадивши буржуазні принципи судочинства: незалежність і відокремлення суду від адміністрації, всестановість суду, рівність усіх сторін перед судом, введення присяжних засідателів, установлення прокурорського нагляду, створення більш чіткої системи судових інстанцій. За судовою реформою передбачалося декілька інститутів буржуазного процесу, які актуальні і в наш час, зокрема, відокремлення попереднього слідства від суду, усність і гласність процесу, участь у процесі обвинувача і захисника, рівність сторін у процесі, невизнання підсудного винуватим до того часу, поки в судовомупорядку не буде доведена його вина (презумпція невинуватості), несприйняття формальних доказів і запровадження їх оцінки безпосередньо судом на підставі зібраних доказів по справі, апеляція і касація.