Рецензія

Abstract

Одним із перспективних і актуальних напрямів у сучасному краєзнавстві є дослідження регіональної історії в її людському, особистісному вимірі – через конкретні долі, життєві й творчі біографії сучасників. Саме цей аспект історичного краєзнавства, та й історичної науки загалом, убезпечує її від знелюдненої, деперсоніфікованої картини розвитку суспільства, на небажані наслідки якої звертав увагу колег-істориків відомий медієвіст А. Гуревич: втрачаючи людину в історії, історики разом із тим утрачають і свого читача. Натомість ще донедавна історичні дослідження здебільшого «розчиняли» людей у безликій, безособовій безодні соціально-економічних та політичних процесів, наслідком чого стало зведення біографій до другорядного рівня в історичній літературі. Нині ж спостерігається неабияка увага з боку істориків до персоналістики, відображення суспільства як багатовимірної й різнопланової спільноти індивідуумів. Свідченням саме такого підходу до представлення портретів наукової й творчої інтелігенції рідного міста як віддзеркалення духовного життя сучасної Полтави є рецензований збірник нарисів істориків Вадима та Тетяни Демиденків «Слов'янські портрети-2».