Криза довіри як ключова проблема руйнації соціальної взаємодії

Abstract

Одним з компонентів соціального капіталу – неформальних норм або цінностей, які роблять можливими колективні дії у групах людей – виступає довіра. Довіру визначають як «очікування, яке виникає у членів співтовариства, з приводу того, що інші його члени будуть поводитися більш-менш передбачувано, чесно і з увагою до потреб навколишніх, погоджуючись з деякими спільними нормами»; як «відповідальність, чесність і передбачуваність у взаємовідносинах між економічними агентами», що ґрунтується на дотриманні людьми обов’язкових для всіх моральних норм. Такими є ідеї, уявлення, відчуття, установки щодо таких чеснот, як добропорядність, патріотизм, вірність, обов’язок, совість, ставлення до праці і навчання, відповідальність. Довіра виступає фундаментом злагодженості дій, узгодженості інтересів, співвіднесеності намірів тощо основних економічних суб’єктів – держави, домогосподарств і бізнесу.