Лінгвальні особливості теледискурсу: прагматичний аспект

Abstract

Особливе місце в системі комплексного інформаційного впливу посідає телевізійний дискурс (теледискурс). Виступаючи як міждисциплінарна категорія, телевізійний дискурс постає не лише у вигляді деякого набору мовних та візуальних знаків, а й як соціокультурншї феномен. Телевізійний дискурс як комплексний знак, як своєрідний „витвір мистецтва" (режисера, оператора, редактора, його помічників, ведучого та ін.) повідомляє інформацію, надає дію, і таким чином є специфічним дискурсом, що відображає складну структуру взаємозв'язку вербальних і авербальних (візуальних) засобів в єдиному комплексі, зануреному в конкретний соціальний простір. Власне поняття „теледискурс" тлумачиться як специфічний дискурс, що „відбиває складну семіотичну структуру взаємозв'язку вербальних і візуальних засобів у єдиному комплексі, зануреному в конкретний соціальний простір; повідомляє інформацію, здійснює вплив" із включеною в це поняття дихотомією слова та зображення, тобто „сукупністю усіх можливих репрезентативних форм ... за допомогою знакових засобів - вербальних і невербальних". Одиницею аналізу дискурсу в узагальненому розумінні зарубіжних дослідників визнається висловлення, що увиразнює актуальність статті, уможливлюючи виокремлення лінгвальних особливостей мовлення телеведучих. Метою статті є аналіз інтерферентних помилок у теледискурсі.