Семантика і прагматика фонетичних одиниць у мові мас-медіа

Abstract

Динаміка політичних та економічних змін у житті сучасного українського суспільства спричинила активну розбудову функцій засобів масової інформації, утверджуючи не лише новий тип соціальної поведінки, але й національно-громадянський еталон мови мас-медіа, яка, відображаючи складні явища об'єктивної дійсності, формує індивідуальну, а головно суспільну свідомість. Логічно, що стилістика швидкої й винятково впливової інформації в періодичних виданнях чи на телебаченні й радіо незалежно від жанрового розмаїття все частіше підпорядковується, крім денотативної (когнітивної), ще й імпресивній функції, яка в засобах масової інформації забезпечує вплив мови на її адресата. Щоб справити належне враження, прагматична - конативна (Р. Якобсон) функція має спиратися в мові мас-медіа на потенціал мовних одиниць, що здатні посилити емоційність (експресивність) усного (на радіо й телебаченні) чи писемного (у пресі) тексту, під яким традиційно розуміють авторський твір, що складається з назви та лінгвістичних одиниць, об'єднаних різними типами зв'язку й підпорядкованих прагматичній настанові. Мова періодичних видань (газет, журналів, часописів), а також радіо й телебачення є жанровими різновидами публіцистичного стилю, координуючи практично всі види діяльності людини і спираючись в аналітичних та інформаційних текстах на загальноприйняті літературні норми функціювання лінгвістичних одиниць основних та проміжних мовних рівнів. Із погляду семіотики, як інформаційний, так і аналітичний текст - це складна смислова структура, спрямована на породження змісту, трактування якого є результатом широкого спектра суб'єктивних інтерпретацій. Саме тому важливими є шляхи посилення дієвості інформації на рівні й подачі, і її сприйняття, щоб якомога повніше зреалізувати вплив на мовця в результаті сугестивно змодельованого відображення подій і явищ об'єктивної дійсності.