Діалоги про "добру" й "злу" пресу як профетична павіть сучасних дискусій (за матеріалами міжвоєнних галицьких видань)

Abstract

Ведучи мову про "термінні" поля, якими вдосталь насичена теорія журналістики, українські науковці акцентують передовсім необхідність обдуманого уживання термінів, а також формування надійного понятійного опертя для розвитку наукових досліджень. Історії української журналістики відома, крім "Діла", низка й інших потужних видань, які нині можемо означити поняттям "якісна преса", рівно ж як відомі і розлогі обговорення журналістів, яким повинно бути соціально відповідальне видання. Одним із таких діалогічних пластів - своєрідної профетичної павіті сучасних дискусій - є започаткована в галицькому культурному середовищі 1920-1930-х рр. бесіда про "добру" (добірну, якісну) й "злу" (погану, незадовільну) пресу. Незважаючи на те, що учасники цього полілогу визначали "доброю" пресу суто релігійного (католицького) спрямування і "злою" - "безбожну", вважаємо, що ця позиція в контексті теорії соціальної відповідальності, не позбавлена доцільних міркувань, має право на актуалізацію (до слова, не тільки через нинішній стан суспільства, що вирізняється різноаспектною контраверсійністю світоглядів та специфікою їх формування і "підгодовування"). Розвиток і поширення "доброї" і "злої" преси неодноразово були предметом обговорення учасників Католицької пресової акції, започаткованої ще Папою Левом XIII, метою якої було створити міцні католицькі пресові організації кожного народу, об'єднавши їх за допомогою спеціально створених міжнародних католицьких інституцій.