«Підкорені уміють говорити»

Abstract

Для періоду, який обрала авторка монографії, характерне переважання ідеологічного, соціокультурного компонента в культивуванні національної ідентичності. Першочергова роль друкованого слова, медій у формуванні національного усвідомлення дала вагомі підстави Б. Андерсону назвати цей час епохою «друкованого капіталізму». Як слушно зауважує Тетяна Дзюба, починаючи з другої половини XIX ст., відбувається теоретичне й публіцистичне оформлення націовизначальних понять, дискурсів, розроблення основних національних проектів. Уже в першому розділі чітко окреслено медіакомунікаційні передумови та суспільно-історичний контекст вибазування ідентифікаційної моделі українства. У другому розділі послідовно вирізнено засадничі контрапункти самотипізації українців, з-поміж яких - етнонім, національний тип, феномен козацтва, національна ідея. Виняткову увагу приділено механізмам культивування національної ідентичності в публіцистичному дискурсі другої половини XIX - першої третини XX ст. Зміст, функції, чинники національної ідентичності (до останніх віднесено спільні історичні та культурні цінності, колективну пам’ять, мову, єдиний інформаційно-комунікаційний простір, систему освітніх інститутів, національну символіку, військово-спортивний рух та ін.) глибоко розкрито у 3-5 розділах. Останній - шостий - розділ присвячено кореляції національного та релігійного свідомісних рівнів. Є всі підстави констатувати, що монографія Тетяни Дзюби «Спрага народу і спрага Вітчизни. Публіцистика другої половини XIX - першої третини XX століть: модель національної ідентичності» - фіксований науковий факт, лектура, призначена для ретельного і вдумливого читання.