Знакова постать української літератури: Анатолій Андрійович Дімаров.

Abstract

Якось Анатолій Дімаров на запитання, чи забов’язаний письменник мати чітко виписану громадянську позицію, відповів так: «Знаєте, я ніколи не брав собі в голову, що треба виписати якусь там громадянську позицію. Це в зародку убиває художню творчість - коли наперед уже знаєш, що треба. Я писав про життя...». Ця позиція стала життєвим кредо письменника. Анатолій Дімаров завжди виявляв громадську активність. Із 1990 року він був членом Демократичної партії України. В інтерв’ю «Українській літературній газеті» (20.08.2010 р.) закликав усіх не бути байдужими до дій антинародної влади в Україні: «У мене таке враження, що люди при владі заповзялися довести свою любов до України без українців, їм територія потрібна, а не українці, які живуть на ній. Отже, не будьмо байдужими. Чого-чого, а байдужості у героїв моїх книг не було». Йому пощастило стати свідком Майдану, він тяжко переживав за анексію Криму, із тривогою стежив за подіями на сході країни.