«Рай - наша Україна!»: штрихи до літературного портрета Андрія Стороженка

Abstract

Чимало представників нашого народу в умовах колоніального гноблення Російською, Австро-Угорською імперіями залишалося вірними рідному краєві, Україні, відроджували історичну пам’ять народу, дбали про збереження хліборобського укладу життя як запоруки розвитку вікової свідомості та окремішності нації. Андрій Стороженко - маловідомий український літератор, мемуарист, критик, історик, книголюб першої половини XIX століття, на формуванні творчості та зацікавлень національною старовиною якого позначилися походження, спосіб життя, ментальна сфера. Вихований із подвійною свідомістю етнічного українця й імперського громадянина, до кінця життя він не зміг подолати в собі комплексу малороса, залишаючись вірним монархові, а також наявному суспільно-становому ладові. На перший погляд може здатися, що підтримка самодержавного порядку (колонізатора) та любов до України (колонізованої), яку він не лише висловлював, а й підтверджував справами, зокрема дошукуючись у писемних та уснопоетичних джерелах правди про минуле свого народу, - речі несумісні, усе ж цілком реальні. Отже, з одного боку, Андрій Стороженко - українець, залюблений у рідний край, історичне минуле народу, його легенди, перекази, пісні; а з іншого, - малорос, що став вірним виконавцем царської волі як офіцер, а згодом державний діяч. Українська стихія спричинила потяг цієї багатогранної особистості до самоосвіти, пошуку джерел народного духу, літературної творчості, спілкування з однодумцями. Саме він в умовах колоніальної залежності нашої держави спромігся долучитися до збереження історичної пам’яті рідного народу, спілкувався з чільними діячами культури, науки, освіти та всіляко підтримував селян. Його талант літератора, мемуариста, історика, критика, рецензента закорінений у ментальне і є виявом хліборобської свідомості нашого народу.