Терни й лаври кінорежисера Мирослава Слабошпицького

Abstract

Мирослав Слабошпицький - український кінорежисер, сценарист, продюсер, член Національної спілки кінематографістів України. Народився 17 жовтня 1974 р. в Києві, в родині письменника й літературознавця Михайла Слабошпицького. 1997 р. закінчив відділення ігрового кіно Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. За фахом - режисер кіно і телебачення. Працював на кіностудії імені О. Довженка в Києві та на «Ленфільмі» в Санкт-Петербурзі. Автор фільмів «Сторож» (1991), «Жах» (2006), «Діагноз» (2009), «Глухота» (у рамках проекту «Мудаки. Арабески», 2010), «Ядерні відходи» (у рамках проекту «Україно, goodbye!», 2012) і «Плем’я» (2014). Стрічки режисера брали участь у численних фестивалях і здобували відзнаки. За «Глухоту» він отримав заохочувальний приз журі Міжнародного кінофестивалю у Вінтертурі (Швейцарія) і диплом журі Міжнародного фестивалю незалежного кіно «Дебоширфильм - Чистые грезы» (Санкт-Петербург, Росія), а за «Ядерні відходи» - «Срібного леопарда» в конкурсній програмі «Леопард майбутнього» Міжнародного кінофестивалю в Локарно (Швейцарія). 2014 р. Мирослав Слабошпицький із фільмом «Плем’я» зібрав цілий урожай нагород на «Тижні критики» Каннського кінофестивалю, одержав Гран-прі Міжнародного кінофестивалю «Зеркало» імені Андрія Тарковського (Іваново, Росія) та спеціальну нагороду журналу «Сеанс» імені Сергія Добротворського, першу премію Міжнародного кінофестивалю «Золотий абрикос» (Єреван, Вірменія) і приз FIPRESCI (Міжнародної федерації кінопреси). Тим самим митець привернув неабияку увагу зарубіжних глядачів і журналістів до нового українського кіно, що існує радше «всупереч», аніж «завдяки».