З історії двох ювілеїв кобзаря Євгена Адамцевича

Abstract

Час усе яскравіше та яскравіше вимальовує непересічні постаті, які залишили рідному народові свою неоціненну спадщину. Такою постаттю в духовному житті українців є незабутній народний співець Євген Адамцевич. Народився він 1 січня 1904 року в с. Солониці Лубенського повіту Полтавської губернії (нині Лубенського району Полтавської області). Помер 20 листопада 1972 року в с. Холмівці Бахчисарайського району в Криму. Більшу частину свого життя прожив у місті Ромнах на Сумщині. То були нелегкі роки й десятиліття - війни, голод, комуністичний терор, одначе саме вони значною мірою і сформували й загартували характер, національну громадянську позицію кобзаря, принесли йому загальне визнання та славу. Сьогодні митець уже добре знаний не лише в Україні, а й далеко за її межами. Врятований ним від забуття «Запорізький марш» уже давно ввійшов до репертуару відомого бандуриста з Австралії (нині живе в Канаді) Віктора Мішалова, його учнів та послідовників у Канаді та США; звучить він і в польському фільмі «Огнем і мечем». Захоплено сприймають цей твір учасники ансамблю бандуристів у Буенос-Айресі, яким керує Олесь Береговий, японець Чарлі Сакура та угорець Лайош Молнар, котрі вправно оволоділи українською бандурою та кобзарським репертуаром. Тож цілком природною є увага до пам’яті кобзаря та його земляків. Матеріали, які публікуємо далі, якраз і розповідають про це.