Літописові Тарасової гори - 50

Abstract

Минуло вже 152 роки з того часу, як одна з мальовничих гір Канева - Чернеча - навічно прийняла у своє лоно прах геніального українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. За цей час його священній могилі поклонилися мільйони шанувальників митця. Про їхні почуття і роздуми тут, біля місця вічного спочинку Кобзаря, можна довідатись із записів, залишених на сторінках книг вражень музею. Ці книги пишуться вже 117 років. Перша з’явилася 1897-го в першому народному музеї Кобзаря - «Тарасовій світлиці», котрий стояв поблизу поетової могили. Її появою ми завдячуємо довголітньому хранителеві Шевченкової могили В. С. Гнилосирову (1836-1900). З тих пір зібралося близько 80-и томів цього своєрідного літопису любові народної до Кобзаря. їх було б ще більше, та, на жаль, не за всі роки книги збереглися - за деякі вони відсутні повністю, за інші - пошкоджені, без більшої чи меншої кількості сторінок. Перші чотири книги (1897-1916) зберігаються в ІР ЦГІБ України імені В. Вернадського. Книги від 1917 року і до сьогодні - в науковому архіві Шевченківського національного заповідника. Та є в музеї Кобзаря на Тарасовій горі ще одна книга, про яку, можливо, мало хто знає. Це «Літопис» Тарасової гори, який пишеться ось уже півстоліття. На сьогодні він складає чотири великі томи. Наукові співробітники музею нотують сюди відомості про визначні події, що відбуваються біля Шевченкової могили. Вони продовжують ту справу, яку ще 1882 року розпочав В. С. Гнилосиров.