Пропедевтичні вправи з текстового перекладу

Abstract

Формування компетенції майбутнього перекладача передбачає вироблення фонових (предметних), мовних (лексичних та граматичних), професійно технічних (фахових) умінь та навичок у різних сферах діяльності. Підготовка фахівців здійснюється у ВНЗ через систему вправ з огляду на дидактичні настанови, правила та плани. Вибір та система вправ обумовлюється дією різних чинників. Серед них – векторами аспектного та текстового перекладу. Сучасні лінгвісти фокусують увагу на дослідженні комунікативних одиниць, що об’єктивуються тенденціями сьогодення, актуальністю питань текстоцентричного спрямування, осмислення первинних і вторинних текстів, їх концептуалізації та категоризації. Текстові концепти вивчаються на перетині імплікаційних та експлікаційних аспектів поліфонічних комунікативних одиниць, аналіз яких уможливлює розуміння творів оригіналу та перекладу. Концептуальний аналіз націлений на вивчення організації знань про світ, які омовлені у семантиці слів, словосполучень та текстів. Текст – це силове поле, у якому здійснюється зв’язок семантичного і формального планів, розгортаються текстові концепти, під якими ми розуміємо етносоціолінгвокультурний феномен (термін А.М.Приходька). Текстовий переклад займає все більше місце у фокусі дослідницьких та навчальних парадигм. При цьому об’єктами перекладу є тексти різних дискурсів – політичного, юридичного, художнього, науково-технічного, рекламного тощо.