Ромйосіні

Abstract

Янніс Ріцос - грецький поет, громадсько-політичний діяч, учасник Руху Опору. Народився 1 травня 1909 року в містечку Монемвасія на Пелопоннесі в родині землевласника. У гімназійні роки починає писати, 1924-го друкує низку поезій у колективній збірці «Творчість дітей». 1925 року втрачає матір і брата, які помирають від туберкульозу, самого вражує ця хвороба, і він кілька наступних років постійно лікується. Його батько фактично розорюється, потрапляє до божевільні й невдовзі помирає, тож Янніс мусить шукати заробітку. Від 1931 року він мешкає в Афінах, співпрацює з періодичними виданнями, пробує себе в театрі як режисер, актор, танцівник. Із 1934 року стає на шлях письменництва: збірки поезій «Трактор» (1934), «Піраміди» (1935), поеми «Епітафія » (1936), «Пісня моїй сестрі» (1937), «Весняна симфонія » (1938 ). У роки Другої світової війни стає до лав Національно-визвольного фронту Греції. 1942 року пише драматургічну постановку «Жінка на березі моря» та поему «Останнє сторіччя до людини». 1943 року співпрацює із журналом «Вільна література», публікує збірку «Випробування», з якої цензура виключила поему «Переддень сонця». У період Громадянської війни в Греції був заарештований (1948): відбував заслання спочатку на острові Аемносі, а від травня 1949 року - на Макронісосі, у 1950-1952 роках - на Айос-Стратіосі. Звільнили письменника після протесту діячів західноєвропейської культури - Луї Арагона, Пабло Неруди, Пабло Пікассо та ін. Одразу після звільнення написав «Нескорене місто» і вступив до щойно утвореної Єдиної демократичної лівої партії, очолюваної І. Пасалідісом; співпрацював із газетою «Авгі». Продовжує активно писати, облаштовує особисте життя, подорожує, співпрацює з композиторами, які ставлять на музику його твори. Зокрема Мікіс Теодоракіс створив мелодію до поем «Епітафії», «Ромйосіні», поетичних циклів «Каміння, Повторення, Грати» та «Вісімнадцять співанок гіркої батьківщини». 1967 року став знову політичним в’ язнем, але вже в 1970-ті роки він продовжує діяльність як активіст суспільно-громадських рухів, автор творів національно-патріотичної тематики. У своему доробку має кілька десятків видань - поетичних збірок, драматичних творів, перекладів, подорожніх нарисів, за які здобув низку творчих відзнак і нагород: Державну премію в галузі поезії (1956), членство в Академії наук і літератури міста Майни,, Німеччина (1970), Велику міжнародну премію на бієнале «Кпокк-ле-ЯоШ», Бельгія (1972), Міжнародну премію імені Георгія Дімітрова (Болгарія) та Велику премію імені поета-романтика Альфреда де Віньї (Франція) (1975), Міжнародну ленінську премію «За зміцнення миру між народами», СРСР (1977), Міжнародну премію Всесвітньої ради миру (1979). Янніс Ріцос - почений доктор Фессалонікського університету імені Аристотеля, почесний доктор Бірмінгемського університету (Англія)4, почесний член Академії Малларме (Франція); почесний доктор Лейпцизького університету (1984) та Афінського університету (1987). 1986 року його кандидатуру висували на здобуття Нобелівської премії, а 1987-го він отримує премію ООН та золоту медаль мерії Афін. Помер 11 листопада 1990 року.