«Трісочка Шевченківсько-Кулішівського часу». Штрихи до літературного портрета Наталки Полтавки з нагоди 95-річчя від смерті

Abstract

Минулого року виповнилося 155 літ від дня народження письменниці Надії Матвіївни Кибальчич (у дівоцтві Симонової), яка свої художні твори підписувала Наталка Полтавка, Наталка-Полтавка, Симонівна М., Н. Симонівна, М. К., Н. К., мемуари - Кибальчич Н. М., Кибальчич Над. М., Наталка Полтавка, а переклади - Маруся Полтавка. Нині настала 95-та річниця від дати її смерті. Сьогодні в Україні мало хто знає про цю непересічну «трісочку шевченківсько-кулішівського часу» (Л. Яновська)- Наталку Полтавку. Її забуттю сприяли і незначна за обсягом художня спадщина, розпорошена по малодоступних часописах, альманахах кінця XIX – по чатку XX ст., і події, пов’язані з нищенням національного духовно-культурного спадку в добу колоніальної залежності нашої держави, і увага до більш талановитих письменників. Відрадно, що на Полтавщині її творчість популяризувалася в публікаціях біографічного, краєзнавчого (І. Козюра, В. Козюра, П. Ротач, О. Хало), публіцистично-біографічного (Ю. Андрієвська, Б. Ванцак), навчально-виховного (О. Кравченко) різновидів. Проте цього замало для розкриття питання ролі Н. М. Кибальчич (Симонової) в літературному процесі України, визначення її місця в культурному житті нашого краю.