Концепт "дзеркало" в драматургії Миколи Куліша

Abstract

Миколі Кулішу належить одне з першорядних місць побіч справді високої проби українських драматургів XX ст. За десять років, які було відпущено Кулішеві на літературну творчість (з 1924 по 1934), створено 14 п’єс, кожна з яких - шедевр, бо випередження часопросторових меж однієї культурної парадигми, горизонталі й вертикалі породило театр майбутнього, пророчу драматургію, семіозис якої - вельми актуальна літературознавча проблема. У статті йдеться про особливості трактування образу дзеркала у творчості Миколи Куліша. На прикладі аналізу п’ecu «Мина Мазайло» сформульовано не лише індекс дзеркала, але і його концептуальне значення як у системі відкриття світовідчуття героїв та ідейного змісту твору, так і в розширенні і поглибленні поетикальних можливостей модерної драматургії XX ст.