Феномен віри у філософських працях Григорія Сковороди

Abstract

Сьогодні людство безповоротно вступило в епоху глобальних системних змін, соціокультурних реформ і цивілізаційних перетворень, які зачіпають найглибші основи людського буття. У зв’язку з цим звернення до джерел історико-філософеької спадщини набуває особливої актуальності. Праці класиків української філософії, зокрема Г. Сковороди, мають важливе значення в контексті розвитку науки, пошуку нових ідей, переосмислення власного історичного досвіду, підняття з глибин національної пам’яті прихованих істин, знаходження модерних рішень вічних проблем, доручення до того масиву знань, який упродовж тривалого часу з різних причин залишався за межами духовного осягнення дійсності. У статті йдеться про феномен віри у філософських працях Г. Сковороди, визначається його структура й функціональність, на основі яких ілюструється взаємозалежність між упевненістю та довірою, вірою та розумом, аналізується тлумачення віри у філософії Ф. Бекона, Р. Декарта,Г. Регеля, наголошується на ролі віри в умовах кризи класичної раціональності.