Художнє зображення травматичного досвіду війни в українській і німецькій прозі ХХ століття

Abstract

Наукову роботу присвячено комплексному дослідженню особливостей художнього зображення травматичного досвіду війни в українській і німецькій прозі ХХ століття. У роботі здійснено аналіз текстів, в яких воєнний досвід постає не лише як історична подія, а як гранична антропологічна, екзистенційна, тілесна й культурна ситуація, що визначає змістову структуру твору, його наративну організацію, образну систему та моделі осмислення пам’яті. У фокусі дослідження перебуває не тільки тематична репрезентація війни, а передусім художні механізми втілення психотравми – фрагментарність нарації, порушення лінійної хронології, тілесні маркери болю, мовчання, повтор, мотиви руїни, втрати, відчуження, провини, виживання та пам’яті.