Особливості мотивації вживання психоактивних речовин особами з різним типом внутрішньоособистісного конфлікту

Abstract

Питання детермінації поведінки людини розглядалося ще давньогрецькими філософами. Геракліт докладно розглядав потреби та потяги, пов’язуючи потреби із умовами життя. Сократ підкреслював важливість контролю за власними потребами. Платон вважав, що потреби, потяги та пристрасті являють собою «душу, що жадає», яка потребую керування з боку «благородної та розумної души». Аристотель пов’язував прагнення із метою, в якій представлений корисний або шкідливий об’єкт. Прагнення ж визначаються потребами і пов’язаними з ними почуттями задоволення та незадоволення, функція яких – оцінка, придатні чи непридатні об’єкти для організму. Таким чином, Аристотель вважав, що активність людини має природне обґрунтування.