На шляхах утвердження нашої Незалежності

Abstract

Україна наполегливо й послідовно йде шляхом утвердження своєї Незалежності. Шлях цей видався досить складним, суперечливим, неоднозначним. Обумовлений він як історично-соціальними закономірностями, так і невдачами, поразками, нерівномірністю виявів національної свідомості різними верствами і прошарками українського суспільства, а звідси і неоднаковою їхньою дієвістю та наступальністю в пошуках форм і способів цього утвердження. Саме тому діалектика національного поступу нині характеризується то всенародним поривом до свободи і волі (згадаймо тут події часу «Акту проголошення незалежності України» та Помаранчевої революції), то зневірою в собі, розчаруваннями в ідеалах, власних і загальнонаціональних, у провідниках нації, породжених духовним занепадом, відсутністю чітких визначень і спрямувань у становленні та розвитку вже незалежної України. І то цілком закономірно, адже одноплощинним, однолінійним, у всьому безумовно правильним наше поступування й не може бути, тим паче після століть колоніального становища України. Відтак проблеми, породжені здобуттям Незалежності, - свідчення пробудження нації у всіх сферах її життя, свідчення того, що вона встає з колін, випробовується на повен зріст, повертається до первнів свого поступування, віднаходить у собі потребу й сили простувати вперед. Однією з умов цих змін є самоздійснення нації на своїх природних підставах.