Посттравматичне зростання як чинник розвитку особистісної зрілості у дорослому віці: гендерні особливості інтеграції травми

Abstract

Сучасні соціокультурні умови, позначені воєнними подіями, втратами та колективними травмами, висувають на перший план питання внутрішньої стійкості, духовного зростання і пошуку сенсу. У цих умовах особливого значення набуває феномен посттравматичного зростання, який розглядається не лише як відновлення після кризи, а як позитивна особистісна трансформація. Згідно з моделлю Р. Тедескі та Л. Калгуна (Tedeschi & Calhoun, 1996), посттравматичне зростання охоплює п’ять сфер: поглиблення міжособистісних стосунків, підвищення особистісної сили, зміну життєвих пріоритетів, духовний розвиток і відчуття цінності життя. Дослідження Д. Джозефа, П. Лінлі, К. Парк, В. Франкла, Т. Титаренко, І. Карась, Н. Чепурної підтверджують, що цей процес має екзистенційно-смислову природу та безпосередньо пов’язаний із розвитком особистісної зрілості.