Психологічні інтервенції для профілактики емоційного вигорання фахівців, які працюють у воєнний час

Abstract

Емоційне вигорання стало однією з найпоширеніших проблем серед фахівців допомагаючих професій, особливо у період воєнного стану. Психологи, педагоги, соціальні працівники, медики, волонтери та інші спеціалісти працюють у контексті постійної небезпеки, підвищеного навантаження та контакту з людською травмою, що суттєво підвищує ризики професійного виснаження [1, 7]. Тривала дія стресорів воєнного часу формує стійкі зміни у психоемоційному стані фахівців, серед яких особливо поширеними є втому, тривога, зниження мотивації, порушення сну та відчуття емоційного спустошення. У класичній моделі К. Маслач емоційне вигорання описується як синдром, що складається з трьох компонентів: емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції професійних досягнень