Феодосій Роговий у листах: окремі штрифи до епістолярного портрета (на матеріалі видання «Удосвіта, коли не спалось»)

Abstract

Тенденцію до зростання активної письменницької комунікації у формі епістолярного діалогу в другій половині XIX – протягом XX століть дослідники традиційно пов’язують із пошуком миттєвої реакції на соціокультурні зміни, однак зосередимо акцент на твердженні: «Листи українських письменників XIX– XX століть – це драма і трагедія українського світу в його найконтрасніших і найяскравіших виявах». Вектор наведеної оцінки істотного означення листів модерної доби спрямовано не на окреслення листування як засобу дисеміації актуальної інформації, а як дзеркала епохи з відображенням «драми і трагедії» української ідентичності, що виконує функцію культурної пам’яті в екзистенційно складні моменти суспільства.