Стилістичні особливості скульптури доби Відродження

Abstract

Доба Відродження (Ренесанс) стала одним із найвеличніших періодів в історії мистецтва, який охопив XIV–XVI століття та позначився відродженням античної спадщини. Саме тоді скульптура зазнала суттєвих змін, перейшовши від суворих і канонічних форм середньовічного мистецтва до живих, гармонійних та реалістичних зображень. Скульптори того часу почали працювати у новому стилі, що відображав світоглядні зрушення й антропоцентричні ідеали Відродження. У цій доповіді буде розглянуто основні стилістичні особливості скульптури доби Ренесансу. Однією з найважливіших характеристик скульптури Ренесансу є антропоцентризм, що означає зосередженість на людині як на центральній темі мистецтва. Скульптори розглядали людське тіло як ідеальне творіння природи і прагнули зобразити його в найкращому світлі. Тому виникла потреба глибокого вивчення анатомії.