Основні методи синтезу галогенопохідних N- алкілнафталімідів

Abstract

Нафталiмід (1Н-бенз[de]iзохінолін-1,3(2Н)-діон) і його N-алкiлпохідні, завдяки своїм фотохромним властивостям, мають широке застосування в науці і техніці. У 80-х років XX століття встановили, що заміщені в ароматичному ядрі N-алкілнафталіміди здатні до специфічного зв’язування з деякими біологічними речовинами i тканинами. Це дозволяє використовувати дані сполуки в медицині та біології як субстанції протиракових і антивірусних препаратів та як флуоресцентні зонди при дослідженнях пухлин різних типів. Єдиною оглядовою роботою в вітчизняній літературі, в якій значна увага приділяється нафталіміду та його похідним, є монографія М.М. Дашевського «Аценафтен», яка була видана ще в 1966 р. Метою нашої публікації є узагальнення літературних даних за останні 30 років про методи синтезу заміщених нафталімідів та про їх використання як сенсорів на деякі катіони, аніони та органічні молекули.