Життєстійкість особистості дитини з особливими освітніми потребами у вимірах ресурсного підходу

Abstract

У статті аналізується поняття життєстійкості з позицій ресурсного підходу. Доведено, що життєстійкість – це той необхідний ресурс, що може сприяти успішній адаптації у стресових ситуаціях із виходом на рівень, пов’язаний із самодетермінацією та самореалізацією особистості. Встановлено, що дослідження життєстійкості та факторів її цілеспрямованого формування є актуальним та суспільно значущим завданням для психолого-педагогічної науки та практики в умовах сьогодення.