Концептуальні основи особистісно-соціального виховання

Abstract

На базі історичного аналізу й сучасних досягнень науки обґрунтовується особистісно-соціальна концепція виховання. Виховання трактується як спеціально організований процес взаємодії «дитина – її самоактивність – соціальне середовище». Розвиток особистості відбувається через її суб’єктивний світ. Доведено, що цілісна особистість виникає не із зовнішньої, а із внутрішньої доцільності. Зріла особистість функціонально автономна, з усвідомленою, мотивованою поведінкою, має широкі межі «Я», здорове почуття реальності й потреби самовдосконалення. Тому особистість – водночас і реальне, і потенційне. В основі вихованця особистості відкрита, об’єктивно і закономірно взаємодіюча система: «людина – її самоактивність – соціальне середовище». Виховання є особистісно-соціальним явищем, оскільки в процесі виховання відбуваються зміни на біологічному й соціальному рівнях, гармонізують відносини людини і суспільства. Характеристика поняття «особистість» і шляхів її виховання залежить від теоретичної платформи певного автора. Педагогіка мусить орієнтуватися на найновіші досягнення знань про людину, широку суб’єкт-суб’єктну взаємодію, саморозвиток особистості, її вільне самовизначення і повну самореалізацію. У процесі виховання педагог мусить орієнтуватися на особистісні цінності, національні вартості, загальнолюдські надбання. Виховання розуміється як цілісний процес взаємодії дитини, яка має природні, психологічні, індивідуальні та вікові особливості, з дорослими, соціальним середовищем, що опосередковано її самоактивністю.