Управління педагогічною комунікацією: теоретико-прикладні аспекти

Abstract

У статті розглянуто педагогічну комунікацію як складний і багатогранний процес, що включає взаємодію між педагогом і здобувачами освіти, а також іншими учасниками освітнього процесу. Здійснено спробу аналізу двох підходів до визначення педагогічної комунікації: широкого – як загальносуспільного процесу передачі знань і культурних норм; вузького – як взаємодії між педагогом і учнем. У статті також запропоноване авторське визначення категорії «педагогічна комунікація», окреслені особливості цього явища, зокрема: чітка визначеність цілей, асиметрія ролей комунікантів, виховний компонент і потреба в постійному зворотному зв’язку. Авторкою наголошено, що важливим елементом ефективної роботи педагога є управління педагогічною комунікацією, зокрема виявлення й аналіз перешкод та бар’єрів у спілкуванні, їх подолання та забезпечення ефективної взаємодії; охарактеризовано низку перешкод у педагогічній комунікації, таких як фільтрація інформації, вибіркове сприйняття, неякісний зворотний зв’язок, культурні відмінності та інформаційне перевантаження. Проаналізовано комунікаційні бар’єри, що мають місце у взаємодії педагога зі здобувачами та іншими учасниками освітнього процесу; визначено різні інструменти для подолання цих проблем, включаючи постійний зворотний зв’язок, диференціацію методів навчання, урізноманітнення форм комунікації, розвиток міжкультурної компетенції та структурування навчальної інформації. У висновках акцентовано важливість ефективної комунікації для досягнення успіху в освітньому процесі та розвитку особистості здобувачів освіти. Педагогам необхідно враховувати індивідуальні потреби учнів, забезпечувати зворотний зв’язок і мінімізувати перевантаження інформацією, щоб уникати непорозумінь. Ефективне управління педагогічною комунікацією полягає у налагодженні взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу, подоланні комунікативних бар’єрів і адаптації інформації відповідно до індивідуальних потреб здобувачів освіти.