Міфопоетика хронотопу в романі М. Дочинця «Мафтей. Книга, написана сухим пером»

Abstract

У статті здійснено спробу з’ясувати засоби творення міфопоетичного хронотопу в романі сучасного українського письменника, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Мирослава Дочинця «Мафтей. Книга, написана сухим пером». Увагу сконцентровано на оповідачі-протагоністові, який утілює характерні для творчості цього письменника людські чесноти, поєднуючи життєву мудрість та досвід із глибокою освіченістю і вірою в Бога. З’ясовано, що основним смислотворчим аспектом конструювання хронотопу в романі є суб’єктивація, тобто відтворення внутрішнього світу Мафтея. Протагоністові притаманні усі характерні для міфопоетичної моделі хронотопу елементи: шлях – своєрідна ініціацію, творення, відродження. Також у статті крізь призму міфопоетичного хронотопу розкрито образ Данила, прозваного Тим, що з’їв гору. З’ясовано роль гори та інших символів і знаків у слов’янській міфопоетиці та безпосередньо в аналізованому романі. Для глибшого з’ясування поставленої проблеми розкрито образ Ружени, яка в певних аспектах виступає антагоністом образу Мафтея, бо також концентрує в собі недоступні знання, однак вони здебільшого містичні та засновані на темних проявах життя. Тому образу Ружени не притаманна категорія «відродження» із традиційного набору міфологічного хронотопу. Особливе місце у статті відведено слов’янському міфопоетичному образу Світового дерева, яке поряд з іншими символами виступає смислоутворюючим фактором хронотопу роману. Світове дерево (в романі – Бождерево) втілює вірування слов’ян про місце перебування померлих і асоціюється з уявленням наших пращурів про рай. У статті також відстежено алюзії на міфологічні сюжети як засіб формування міфопоетичного хронотопу. Їх у романі досить багато, як і в інших творах письменника, тому наявність алюзії можна назвати особливістю ідіостилю М. Дочинця. У тексті статті використано значну кількість цитат безпосередньо з роману «Мафтей. Книга, написана сухим пером» із метою підтвердження кожної наведеної тези, а принагідно – і для ілюстрації мовно-стильового багатства аналізованого роману.