Система педагогічних ідей східних мислителів

Abstract

Із позицій порівняльного аналізу освітні системи Сходу та Заходу розглянула К. Сатибалдинова. Вона пише: «Найважливішою ознакою способу буття для людини Заходу є активне, діяльнісно-перетворювальне відношення до світу, а для людини Сходу – не менш активне, але неперетворювальне відношення (дао, недіяння)... У суспільствах західного типу історично посилюється тенденція зниження соціального статусу педагога, а поєднання в одному індивідові вихователя й викладача – радше виняток, аніж правило. Статус педагога редукується до соціальної ролі викладача певної дисципліни. Специфіку східного і західного способів світовідношення виявляє передусім досвід трансляції культури. На Сході виховання й освіта не відокремлені, причому освіта підпорядкована вихованню, вміщена в нього суттєвим елементом. Тут не існує феномена знання як такого (за К. Поппером, «знання в об’єктивному сенсі»). Гносис і праксис – невіддільні аспекти східного способу буття людини в світі, його найвагоміші атрибути. Людина тут вчиться бути, а не тільки знати.