Метафоричні моделі та концептуальний складник антиутопії (на прикладі роману Р. Шеклі «Цивілізація статусу»)

Abstract

Антиутопія є одним із піджанрів фантастики, що змальовує суспільства, в яких технологічний прогрес, тоталітарні режими або інші фактори призвели до деградації моральних та етичних цінностей, знищення індивідуальності та обмеження свободи. На відміну від утопії, яка прагне описати ідеальне суспільство, антиутопія навпаки акцентує на негативних аспектах людського співіснування, створюючи образи майбутнього, що слугують попередженням [1, с. 148-155]. Антиутопічні твори зазвичай порушують питання контролю, насилля, пригнічення особистості та відчуження людини в умовах тоталітарного устрою [2]. Серед яскравих прикладів жанру антиутопії – романи Джорджа Орвелла 1984 та Олдоса Гакслі Прекрасний новий світ, які вплинули на літературні традиції та значно позначилися на формуванні подібних сюжетів у подальших творах [3].