Проповідницька діяльність православного духовенства УРСР в середині 1940-х – середині 1960-х років

Abstract

Стаття присвячена становищу Православної церкви в радянській Україні у суперечливий за своїм змістом період, що характеризувався дрейфуванням державної політики від лібералізації державно-конфесійних відносин до посилення атеїстичної пропаганди, запровадженням нових форм контролю за діяльністю священників та архієреїв. Предметом дослідження у статті є проповідницька діяльність православного духовенства, висвітлення її змісту, державного законодавства, що її регулювало. Також акцентується увага на зміст проповідей, відзначається його суголосність радянським цінностям та пріоритетам. Показано, що бодай у завуальованій формі священники намагалися захистити релігію і Церкву від забуття.