Аналіз показників стресостійкості та копінг-стратегій студентів закладів вищої освіти

Abstract

Мета статті: висвітлити особливості розвитку стресостійкості та копінг-стратегій у студентів, які навчаються в закладах вищої освіти. Стресостійкість визначається як структурно-функціональна, динамічна, інтегративна властивість особистості, що детермінується низкою особистісних характеристик, і у випадку взаємодії зі стресогенним чинником, включає процес саморегуляції, когнітивну репрезентацію, об’єктивну характеристику ситуації, забезпечуючи таким чином можливість витримувати значні розумові, фізичні, вольові та емоційні навантаження, зберігаючи при цьому ефективність діяльності. Студентський вік вважається одним із кризових у житті людини, оскільки наповнений особистісними прагненнями, активно збагачується соціальними цінностями та соціальними контактами, супроводжується активним пошуком себе та первинним оволодіванням професією, у ході чого зустрічаються стресові ситуації і переживання. Успішна навчально-професійна діяльність та особистісний розвиток студента залежить від вміння боротися з життєвими труднощами, що залежить від рівня стресостійкості та специфіки вибору копінг-стратегій. Результати дослідження показали, що студенти-психологи першого магістерського рівня освіти переважно володіли високим рівнем стресостійкості, а також схильні були використовувати різноманітні копінг-стратегії, серед яких найбільше значення надано самоконтролю, визнанню власної відповідальності та плануванню вирішення проблеми, прагненню отримувати соціальну підтримку. Такі копінг-стратегії, як «втеча-уникнення» та «конфронтація» не користувалися великою увагою серед студентів-психологів ЗВО. Отже, це засвідчило про готовність студентів-психологів до самостійної практичної діяльності в обраній галузі.