Тема трагедії другої світової війни у ранній прозі Г. Белля

Abstract

Серед величезної літератури, створеної про Другу світову війну, особливе місце займають книги німецьких письменників – письменників країни, народ якої дозволив звабити себе на шлях агресії і терору. Принісши світу незліченні страждання, народ Німеччини сам сплатив за них величезними жертвами, опинившись в результаті несправедливої війни на межі національної катастрофи. І навряд чи випадковими є ті обставини, що німецькі письменники не тільки викривають антигуманну сутність війни, але й розкривають її руйнівні наслідки для цивілізації та душі. Можна з впевненістю стверджувати, що твори В. Кеппенена, Б. Брехта, І. Бехера, В. Бределя та ін. відповідають духовним запитам нашого часу, допомагають у з`ясуванні таких філософсько-моральних проблем, як мета і сенс буття, громадянський обов`язок і патріотизм, пам`ять і свобода. Тема війни і її засудження проходить крізь усю творчість Г. Белля. Проте відбувається певна її трансформація: спочатку аналізувався останній етап війни («Потяг прийшов вчасно» (1949), «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950), («Де ти був, Адаме?» (1951) та інші), потім війна як тривожне минуле, як незримий привид, що визначає долі людей, порушує спокійну течію життя, тривожить пам`ять дорослих спогадами, калічить душі дітей («Дім без господаря» (1954), «І не промовив жодного слова» (1953), «Мовчання доктора Мурке» (1958) та інші), і, врешті-решт, війна, яка перестає бути минулим, а владно втручається в сьогоднішній день – фашизм не зник, він лише змінив свої форми, вбивці стали по-іншому називатись («Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963) та інші).