Літературне краєзнавство як життєдайний розвиток здобувачів освіти

Abstract

Культура, переконані ми, так само є складником поняття/явища сталий розвиток, як і концепції економічна, соціальна, екологічна, оскільки літературне краєзнавство можна «прочитувати» в кількох аспектах – літературознавчому (істориколітературному, теоретико-літературному, літературно-критичному), навчальнометодичному (ширше – освітньому), пошуково-дослідному тощо. Тож узгодження його об’єкта – справа багатьох науковців, педагогів-практиків, власне краєзнавців та ін. Сьогодні важливо розглядати літературне краєзнавство у сув’язі регіонального та всеукраїнського рівнів. Саме цим і зумовлена актуальність нашої теми. Як ми вже акцентували, найвиразніші ознаки літературного краєзнавства – його багатовимірність. Літературне краєзнавство можна розглядати як наукову проблему, освітньо-методичне чи культорологічне явище. Інтегрувальним аспектом, який може звести до єдиної системи різні підходи до літературного краєзнавства, є його національний характер. Літературне краєзнавство (у шкільній «версії» – література рідного краю) – найкоротший і найбільш дієвий спосіб наблизити мистецтво слова до особистості, виховати в неї патріотичні почуття, розуміння приналежності до караю, роду, народу.