Метод експозиційної терапії для лікування ПТСР та здоров’язбереження військовослужбовців

Abstract

Експозиційна терапія, або терапія з використанням експозиції, має своє коріння в поведінковій терапії, що розвинулася у середині 20-го століття. Основоположниками поведінкової терапії були такі психологи як Дж. Ватсон і Б. Скіннер. Експозиційна терапія була вперше розроблена для лікування тривожних розладів, зокрема фобій. Зі зростанням кількості ветеранів, які страждали від посттравматичного стресового розладу (ПТСР) після військових конфліктів, включаючи Другу світову війну, В'єтнамську війну та більш сучасні конфлікти, як війна в Іраку та Афганістані, виникла потреба у спеціалізованих методах лікування цього розладу. Експозиційна терапія почала застосовуватися для лікування ПТСР у 1980-х роках. Експозиційна терапія базується на принципі, що повторне та контрольоване піддавання людини травматичним спогадам або ситуаціям, які викликають страх та тривогу, може допомогти зменшити ці емоційні реакції. Основна ідея полягає в тому, щоб зруйнувати асоціативні зв'язки між травматичними спогадами та сильними емоційними реакціями.