Теоретичний аналіз поняття «ключові компетентності майбутніх фахівців»

Abstract

У дослідженні проведено системний теоретичний аналіз поняття «ключові компетентності майбутніх фахівців» у руслі ідей та положень сучасних зарубіжних і вітчизняних нормативно-правових документів, наукових позицій провідних у предметній області учених, методичних матеріалів викладачів-практиків. Метою статті визначено: засобами методів узагальнення, порівняння та синтезу провідних наукових позицій виокремити теоретичні основи тлумачення поняття «ключові компетентності майбутніх фахівців» у освітньому та професійному контекстах підготовки в закладах перед вищої та вищої освіти. Проаналізовано взаємозв’язки та залежності понять «компетентнісний підхід», «компетентність», «ключова компетентність»; з’ясовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних учених до системної класифікації груп компетентностей особистості (ключові – над предметні, між предметні; предметні – набуті в ході вивчення тієї чи іншої навчальної дисципліни). Проведено висновки стосовного того, що компетентності є динамічним поєднанням знань, розумінь, навичок, умінь і здатностей. Розвиток компетентностей є метою освітніх програм. Компетентності формуються в різних навчальних дисциплінах і оцінюються на різних етапах. Учені стверджують, що компетентнісний підхід, поряд із конкретними знаннями й уміннями, охоплює здібності, готовність до пізнання, готовність до професійної діяльності, соціальні навички тощо; всі ці якості формуються в процесі професійної підготовки. Усе більший пріоритет у сучасних роботодавців одержують вимоги щодо наявності у випускників закладів передвищої та вищої освіти системних, інтелектуальних, комунікативних якостей, здатності до самоорганізації та до організації діяльності працівників, здатності до рефлексії власної діяльності, тому вимоги суспільства до освітньої діяльності професійної школи постійно зростають. Основними ознаками ключових компетентностей майбутніх фахівців визначено: поліфункціональність (дозволяють вирішувати різноманітні проблеми повсякденного професійного чи соціального життя); надпредметність і міждисциплінарність (можуть бути застосовані не тільки в процесі освіти, а й на роботі, у сім’ї, у політичній сфері); багатомірність (включають розумові процеси, інтелектуальні вміння, творчі відкриття); зумовлення потреби особистості в інтелектуальному розвиткові (абстрактне мислення, критичне мислення, саморефлексія, визнання власної позиції, самооцінка).