Окремі аспекти вивчення дисципліни «Теорія і практика комунікацій» майбутніми філософами

Abstract

статті наголошено, що комунікація – це один із найважливіших засобів, яким потрібен людини для перетворення навколишнього середовища та взаємодії в ньому; визначення цього явища в науковій літературі є не однозначним, але оскільки одним із аспектів професійної діяльності майбутніх філософів буде викладацька діяльність, то в ході вивчення курсу «Теорія і практика комунікацій» необхідне знання особливостей саме педагогічної комунікації, її важливості для організації освітнього процесу. Дисципліну «Теорія і практика комунікацій» в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка викладають для студентів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 033 Філософія; предметом цієї дисципліни обрано загальнотеоретичні та практичні засади теорії комунікації, основні поняття, методи аналізу та інструментарій комунікаційних процесів, особливості практичного застосування масових комунікаційних технологій у соціально-політичній сфері суспільства та інформаційних відносинах. Навички наукової комунікації, зокрема у формуванні наукової компетентності майбутніх філософів, визначено як здатність до презентації думок та наукових ідей вербальними засобами спілкування та письмово. Враховуючи сучасні процеси розвитку інтернет-технологій та віртуальної реальності, увагу здобувачів освіти привертають до важливості соціальних мереж для спілкування, поширення різного контенту побутового, політичного, приватного та інших аспектів. В ході вивчення курсу до магістрантів спеціальності «Філософія» необхідно донести важливість розвитку альтернативної та додаткової комунікації, зокрема, те, що соціальна взаємодія неможлива без спілкування як соціальної активності, відповідно практичний аспект використання таких засобів комунікації є надзвичайно актуальним. Майбутні філософи мають засвоїти ключові категорії навчального курсу «Теорія і практика комунікацій» (поняття про комунікативні вміння, комунікативні навички особистості, комунікативні бар’єри, культуру мовлення тощо). Проведено висновок, що професійна комунікація філософа – важливий складник його професійно-особистісного розвитку та один із способів становлення професійної ідентичності магістра філософії, що забезпечується низкою можливостей, які сьогодні створені у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка.