Методологічний аналіз антропологічної проблематики філософії Г. Сковороди в сучасному науковому контексті

Abstract

У статті наголошено, що воєнні дії, які із 2014 року відбуваються в Україні, з особливою гостротою актуалізують суспільно-політичні перетворення, що пов’язані з доленосними питаннями майбутнього українського народу і нації, їх державотворчими процесами. В таких умовах класична соціально-філософська проблематика виходить на перший план, оскільки дає змогу всебічно осмислити громадську діяльність людини, її потенціал, внутрішні і зовнішні сили, оцінити значущість особистості, як культурно-творчої істоти. Цю проблематику в руслі підготовки філософів тісно поєднано з антропологічною, оскільки майбутні фахівці мають усвідомити, що людина є центром соціальних та суспільно-політичних процесів, що вона мікрокосм, у якому зосереджений увесь макрокосм, як стверджував Г. Сковорода. Філософський символізм творчості мислителя полягає безпосередньо в мудрості, сродній праці, баченні великого в малому, розкритті таїни через символічний світ – ось дорога до щасливого життя. Бути людиною означає бути філософом – свідчить Григорій Савич, а доля кожної людини невіддільна від долі народу і єдність ця лежить у світі свободи, яку багато хто не розуміє, бо для цього необхідно боротися з цілим світом на принципах любові, а не ненависті. Це і є класична українська філософія започаткована Г. Сковородою, завдання якої полягає в тому, щоб пробудити основні гасла Просвітництва (честь і гідність, свобода, справедливість, солідарність, моральність) та практично спрямувати їх на досягнення як власної свободи, так і свободи відкритого суспільства. Розбудова такого суспільства в Україні і є метою сучасного вітчизняного державотворчого процесу, а усвідомлення ціннісних засад – ціллю філософської освіти. Майбутні філософи, досліджуючи творчу спадщину Г. Сковороди, можуть простежити еволюцію розвитку людського духу: внутрішньо спустошена, без певних життєвих орієнтирів, людина поступово адаптується до життя у суспільстві; долає суперечності між одиничним і загальним, знаходить компроміс у стосунках із довкіллям. Звичайно ж, далеко не кожен зможе успішно пройти шлях свого духовного становлення, оскільки цей процес вимагає значного напруження внутрішніх і зовнішніх сил, єдності та боротьби розуму і почуттів, житейської мудрості та бажання долучитися до з’ясування причин людської жорстокості і сваволі, виявлення джерел людяності в людині і суспільстві.