Спектри екоморфічної ємності таксонів рослинних угруповань техногенних екотопів відвалів Кривбасу

Abstract

У статті зазначено актуальність проведення комплексних досліджень складу рослинних угруповань техногенних екотопів відвалів як вихідного етапу пізнання структури, специфіки умов і тенденцій розвитку рослинності порушених земель. Відзначено доцільність деталізації екоморфічної ємності різних таксонів, на засадах теорії еколого-таксономічних спектрів, з метою встановлення екологічного, адаптивного потенціалу властивого та реалізованого кожним таксоном. Дослідження, проведені в межах відвалів «2-3» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», дозволили зареєструвати 184 види покритонасінних рослин, які належать до 132 родів 35 родин. Аналіз побудованих спектрів екоморфічної ємності таксонів (класів, родин) свідчить про їхню неоднакову екоморфічну ємність. Клас Magnoliopsida є більш екоморфічно ємним, ніж клас Liliopsida. Превалююча частина спектрів екоморфічної ємності Magnoliopsida належить рудерантам, рудеральним степантам і степантам, ксеромезофітам і мезоксерофітам, геліофітам, гемікриптофітам і терофітам, мезотрофам. У спектрах екоморфічної ємності Liliopsida перевагу мають степанти і рудеранти, ксеромезофіти, геліофіти, терофіти і криптофіти, мезотрофи. Провідні родини угруповань рослин є в цілому найбільш екоморфічно ємними. Спектри ценоморфічної ємності родин Asteraceae, Fabaceae, Poaceae, Caryophyllaceae, Apiaceae розширені, тобто вміщують найбільше різних ценоморф, а спектри ценоморфічної ємності 15 родин звужені й монотипні за складом ценоморф. Розширені спектри гігроморфічної ємності властиві родинам Poaceae, Asteraceae, Caryophyllaceae, Brassicaceae, Fabaceae, Chenopodiaceae, Scrophulariaceae, спектри геліоморфічної ємності - родинам Lamiaceae, Rosaceae, Apiaceae, спектри клімаморфічної ємності - родинам Asteraceae, Fabaceae, Lamiaceae, Brassicaceae, Chenopodiaceae, Poaceae, Caryophyllaceae, спектри трофоморфічної ємності - родинам Asteraceae, Poaceae, Fabaceae, Lamiaceae, Caryophyllaceae, Euphorbiaceae. Наближення угруповань до більш-менш стабільного стану супроводжується вкороченням і відносною стабілізацією за складом екоморф спектрів і ємності таксонів. Ідентичні зміни екоморфічної ємності таксонів на відвалах, що мають певну схожість екологічних умов, характеристик субстратів і віку складування, можуть використовуватися як діагностичні показники етапів зонального відновлення рослинного покриву порушених земель.