Зарубіжний досвід співпраці освітньої сфери територіальних громад та їхніх органів самоврядування

Abstract

Більшість наукових та практичних досліджень об’єднує такий висновок: управління освітою повинне відповідати соціуму, який розвивається у таких власних часових вимірах і вимірах власного розвитку: як демократичний, вільний, громадянський, інформаційний, цифровий, ринковий, „соціум знань” тощо. Кожна розвинена країна має своє власне законодавство у цій сфері, зокрема, стосовно кваліфікації вчителів, їхньої зарплати, положення щодо джерел, рівнів фінансування навчальних закладів. Зарубіжний досвід організації управління народною освітою загалом свідчить про пошук оптимального співвідношення централізації та децентралізації з сильним акцентом на гуманізацію, демократизацію процесів лідерства в цій сфері, підсилення незалежності освітніх закладів. Особливо пильну нашу увагу західні науковці звертають на необхідність оптимізації регіонального рівня в управлінні освітою.