Нейрокогнітивні методи дослідження креативності

Abstract

Поява протягом останніх двох десятиліть сучасних методів дослідження структури мозку та його функцій призвела до експоненціального зростання кількості нейрокогнітивних досліджень креативності (Abraham, 2013; Lustenberger et al., 2015; Zaidel, 2014). Разом із тим відмічається неоднорідність та суперечливість даних про нейрофізіологічні та нейроанатомічні кореляти творчого процесу, які пов’язують з методологічними, концептуальними та методичними проблемами нейронаукового вивчення креативності. Залишаючи тут осторонь розгляд дискусій щодо визначення поняття креативності та підходів до її дослідження, розглянемо переваги та недоліки найпоширеніших у практиці нейрокогнітивних досліджень креативності методів: електроенцефалографії (ЕЕГ), позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) та функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ).