Шлюбно-сімейні відносини німецьких колоністів у Полтаві в першій половині ХІХ ст.

Abstract

У статті йдеться про шлюбно-сімейні відносини німецьких колоністів у Полтаві в першій половині ХІХ ст. Розглянуто причини та наслідки шлюбно-сімейних конфліктів, їх розв’язання та застосування превентивних заходів щодо неприпустимості їх у майбутньому. Німецькі колоністи, переселяючись у Російську імперію, мали власний культурний менталітет. На українських землях вони потрапляли у мультинаціональне культурне середовище. Німецькі поселенці в Полтаві становили собою окрему корпорацію, наділену правами. Шлюбно-сімейні відносини колоністів перебували під контролем адміністрації Німецької колонії: інспекції, приказу, комітету. Втручання соціуму в приватне життя було характерним для патріархального суспільства в умовах існування традиційних відносин, адже в середовище німецьких ткачів-сукноробів промисловий переворот проникав повільно. Для забезпечення миру, спокою та стабільних відносин у Німецькій колонії 1815 року було розроблено спеціальні правила, які регламентували життя колоністів. Шлюби відбувалися переважно між колоністами і рідко з представниками місцевого населення. Ізольованість німецьких колоністів від місцевого населення зумовлювалася кількома причинами: намаганням уникнути асиміляції; збереженням релігійності (переважно лютеранства); політикою держави, спрямованою на підтримку ізольованості поселень, бажання не допустити поширення протестантизму в державі. Для шлюбно-сімейних відносин німецьких поселенців були характерними замкнутість, сувора регламентація, дотримання порядку, дотримання букви закону. Такі особливості призводили до бажаних результатів, адже серед німецьких поселенців майже не було конфліктів, порушень шлюбно-сімейних приписів, сварок і непорозумінь. Проаналізовані нами шлюбно-сімейні конфлікти були нечастими і радше винятком, ніж правилом. Релігійність німецьких колоністів, повага до старших, моральність і порядність стали нормою шлюбно-сімейних відносин. Їхня повага до шлюбно-сімейних норм і правил була прикладом для місцевого, українського населення.