Творчий метод і театральний танець Сержа Лифаря як продовжувача традицій неокласичного танцю балетмейстерів «Нового Російського балету»

Abstract

Стаття присвячена творчості Сержа Лифаря – одного з представників нових напрямів театрального танцю, продовжувача традицій балетмейстерів «Нового російського балету». Актуальність статті обумовлена необхідністю теоретичної підтримки митців і навчального процесу в галузі нових явищ хореографічного мистецтва, зокрема, нових ідей хореографів – представників сучасного балету, що поступово просотуються в театральний простір України. В статті проаналізовано мемуари й окремі авторські хореографічні твори балетмейстера Сержа Лифаря. Метою наукової розвідки є виявлення особливостей творчого методу, естетики неокласичного танцю й характерних ознак індивідуального балетмейстерського стилю Сержа Лифаря. Методологія дослідження ґрунтується на використанні джерелознавчого методу для вивчення мемуарів і творчої діяльності балетмейстера Сержа Лифаря; аналітичного – для виявлення особливостей його творчого методу, естетики неокласичного танцю й характерних ознак індивідуального балетмейстерського стилю; історико-типологічного – для класифікування авторських творів балетмейстера. Виявлено характерні особливості творчого методу й естетики театрального танцю С. Лифаря, якими є: 1) єдина танцювальна мова протягом усієї вистави – класичний танець, модифікований у бік більшої пластичної виразності та свободи інтелектуально-конструктивістським методом (введення шостої та сьомої позицій ніг; зміщення вертикальної осі танцівниці на пуантах тощо); 2) тури й entrechat у чоловічому танці; 3) символічні жести; 4) пози, що мають патетичний і декоративний характер і створюють відчуття статичності, картинності; 5) замовлення музики або ритмічного супроводу відповідно до визначеного (у процесі попередніх репетицій) внутрішнього ритму танцю.