Інклюзивне освітнє середовище як індивідуальна траєкторія особистісного зростання підлітків з особливими освітніми потребами в сучасних умовах

Abstract

Центральним інноваційним процесом вітчизняної системи шкільної освіти є упровадження та вкорінення системи інклюзивного навчання, як засобу ствердження в українському освітньому просторі, а саме в умовах Нової української школи (НУШ – далі), принципів загальної доступності та індивідуального підходу в освіті для осіб з особливими освітніми потребами (ООП – далі), як альтернативи системі спеціальної освіти. Інклюзивна освіта передбачає навчання й виховання дітей з ООП у звичайному загальноосвітньому закладі, де створені відповідні умови для забезпечення максимальної ефективності навчального процесу, а їх відмінності є джерелом навчального досвіду для усіх учасників навчального процесу, що забезпечуються рядом державних актів на законів [1; 2; 3]. Таким чином, сучасна освіта в Україні являє собою складну, розгалужену і диференційовану систему, яка має вертикально-горизонтальну структуру. Вертикальна структура базується на вікових особливостях учнів і рівнях загальноосвітніх програм, горизонтальна - враховує психофізичний розвиток дітей, особливості їх пізнавальної діяльності та характер порушень. Основними державними навчальними закладами для дітей з ООП: спеціальні дошкільні та загальноосвітні школи-інтернати, навчально-реабілітаційні ресурсні центри, навчально-виховні комплекси та інклюзивні групи та класи у загальноосвітніх навчальних закладах масового типу [4].