Танець як символ опору: минуле та сучасність

Abstract

У статті висвітлено окремі аспекти проблеми функціонування танцю як символу опору руйнуванню народної культури у традиційному суспільстві, нівелюванню української ідентичності за радянських часів, російській навалі у 2014–2023 рр. З давніх-давен рухи, міміка, пластика людського тіла (головні інструменти танцю) слугували засобами спілкування між людьми, способом вираження емоцій, доведенням власної позиції та ін. Український народний танець є одним із тих нематеріальних артефактів, що пов’язує сучасника з багатовіковою історією народу та країни. Навіть у своїх похідних варіантах (народносценічний танець, фольк-модерн та ін.) хореографія активно впливає на формування національної свідомості та ідентичності, адже у ній збережено етнокоди українського народу.