Mundane science fiction: утрата мрій чи зрілість?

Abstract

Термін «mundane science fiction» (MSF, земна, повсякденна, скептична наукова фантастика) виник у 2004 р. завдяки маніфесту Джеффа Раймона та його анонімних співавторів, які закликали повернути фантастику від мрій про далекий космос до сучасної наукової парадигми. Маніфест «скептиків» дозволив окреслити піджанр наукової фантастики, де дія відбувається у близькому майбутньому на Землі або в межах Сонячної системи, відсутні міжзоряні подорожі або контакти з інопланетянами, пропонується правдоподібне використання або розширення існуючих технологій і науки. У радянській літературі подібний жанр називався «фантастикою близького прицілу». «Скептики» залучають до цього піджанру і твори кіберпанку, антиутопії, романи-попередження. Вивчення mundane science fiction свідчить, що антропологічний поворот відбувається і в царині ніби віддаленої від повсякдення фантастики: спостерігається втрата метафоризму та алегоризму, архетипної основи, відмова від ескапізму, просвітницького утопізму, оптимістичної віри в прогрес, романтики індустріальної експансії на користь більш реалістичного сприйняття людства та його вірогідних шляхів розвитку. У контексті американської національної культурної міфології, передусім міфу про фронтир, MSF розглядається як відмова від ідеологеми «космос як останній фронтир».