Локус контролю та рефлексивність

Abstract

У статті надано теоретичне обґрунтування та результати емпіричного дослідження особливостей зв’язку між рефлексивними процесами та формами локусу контролю дорослих людей. Вихідними положеннями дослідження є розуміння локусу контролю як генералізованої установки особи щодо способу пояснення причин результативності власної поведінки у відповідній ситуації, а рефлексії – як інструмента, що забезпечує контроль та управління поведінкою відповідно до змістових аспектів генералізованої установки. У дослідженні було застосовано методику дослідження рефлексивності (за А. В. Карповим та В. Пономарьовою), методику визначення спрямованості та розвиненості рефлексії (за М. Грантом), методику дослідження локусу контролю (за Е. Ф. Бажиним, Е. А. Голінкіною, О. М. Еткіндом). Вибіркова сукупність становила 75 осіб віком від 35 до 45 років. Результати дослідження засвідчили, що інтернальність має зв’язок із рефлексивними процесами. Налаштованість людини на пояснення результативності власних дій із погляду оцінок власних внесків, уміння брати на себе відповідальність за свої вчинки активізує її рефлексивні процеси. Рефлексивні процеси виконують інструментальні функції в організації соціально-психологічної активності особистості, посилюючи планування, контроль, урахування можливих наслідків, що дає змогу людини повноцінно існувати у соціально-психологічній взаємодії, використовувати свій творчий потенціал. Результати дослідження також дали змогу підтвердити положення про те, що інтернальність може виявляється у різних соціально-психологічних ситуацій по-різному. Тобто локус контролю не слід розглядати у статусі універсальної ознаки поведінки по відношенню до різних типів ситуацій. Різні види рефлексивних процесів, утворюючи патерн, включені у різні сфери життєдіяльності. Зокрема, соціальні рефлексивні процеси посилюють контроль за реалізацією інтернальної установки у сфері досягнень. Процеси особистісної рефлексії забезпечують контроль за сферою невдач.