Жорстководні джерела «Сойми» (міжгірська улоговина, українські карпати): історія, сучасний стан та природоохоронне значення

Abstract

Мінеральні джерела, розташовані між смт. Міжгір’я та с. Сойми (Хустський р-н, Закарпатська обл.) відомі вже понад 200 р. Цілющі Сойминські води «поміж бродами та кливами», приурочені до берегів ріки у підніжжі гір (cliva – місцевий топонім румунського походження для позначення скелястої гори у Пн. Карпатах), згадано в описі природних багатств краю за авторством Іштвана Сілаґі (1876) [5]. Наприкінці XIX ст. тут відкрили приватну «водолічницю», а вже на початку XX ст. район довкола сіл Сойми та Волове (тепер – Міжгір’я) був визнаний курортною місцевістю. Традиційно витоки розширювали для зручності відбору води; розрізняли джерела двох типів: «зі скали / стінки (від румунського «stâncă» - скеля)» та «з рипи» (невеликий відстійник-копанка у землі від рум. «rîpă» - вибоїна, провалля). Після 50-х. рр. XX ст. поширився каптаж металевими та бетонними трубами, а провідним став промисловий забір води шляхом буріння свердловин.